Семінар № 2

Легендарний король Артур — епічна тінь минулого чи
невичерпне джерело сюжетів майбутнього?..

Чи потрібен сучасній літературі міфологічний герой
і що нового про нього можна сказати?..

Юлія Кугут. Артурівський міф ХХ століття: тетралогія Т. Х. Уайта „Король минулого і прийдешнього”

в обговоренні
на аспірантсько-маґістерському семінарі
кафедри філології НаУКМА
у вівторок, 15 березня, о 16:30 у 3-117

Доповідачка пропонує такі реферативні тези для дискусії:

1. Т.Х. Уайт створює у 40-50-х рр. ХХ століття оригінальну версію Артуріани, використовуючи як сюжетну основу „Смерть Артура” Т. Мелорі.

2. Т.Х. Уайт представляє артурівську легенду не як прославляння однієї людини, а як базис і кістяк ідеології та історії Британії.

3. Основний принцип трансформації класичної Артуріани у „Королі минулого і прийдешнього” – дегероїзація класичного міфологічного сюжету і дослідження морально-психологічного стану ідеалізованого героя у просторі буденності – психологізація традиційних персонажів рицарського роману.

4. Жанр „Короля минулого і прийдешнього” – поза класифікаціями. Це книга для дітей або для дорослих, фентезі чи психологічний роман? Широкий діапазон жанрів, присутніх у тетралогії, включає поезію і фарс, комедію і трагедію.

5. Т.Х. Уайт активно використовує у перших двох романах „Короля минулого і прийдешнього” ефект анахронічного вторинного оповідача – контрамота Мерліна.

6. Комічна „атипізація” Артуріани у тетралогії через конститутивний для бурлеску контраст високого і низького – контраст сюжету і стилю, а також "внутрішньостильовий" різнобій.

7. Анахронізми як засіб зближення ідеалізованого хронотопу Артуріани і реальності ХХ століття.

8. Мерлін намагається виховати з Артура ідеального правителя, що боротиметься за розвиток нової філософії, яка стане підґрунтям демократичного суспільства Заходу, – заміну права сильного на громадянське право.

9. Пошук ідеальної форми правління. Викладення ідей пацифізму, роздуми про людську природу, сутність і причину воєн, мораль і аморальність як основу людськості.

10. Аксіологія рицарства – „прекрасна свічка на вітрі”, яка може існувати тільки за умови домінування homo sapiens, а не homo ferox („людини лютої”).

11. Ідея освіти та культури як порятунку людства. „Поки людей вдається умовити читати і писати, а не тільки їсти та займатися плотським коханням, все-таки є надія, що вони схаменуться і візьмуться за розум”.

Приходьте, приєднуйтеся, висловлюйтеся!